Не побоюсь показаться банальной

Я піду до річеньки
Стрічати зірочки,
Зазирать як падають,
Ловити їх жменями.
Наберу у пазуху
Оцих бризок-вогників
Затанцюю радісний,
Зрадію до смерті.

Поженусь за райдугой,
Злечу по-під хмарами,
Передам по радіо:
“Прощай, рідна Батьківщино”.

Весна, весна, весна прийде,
Весна, весна, весна вгамує.
Весна, весна, весна прийде,
Весна, весна, весна, весна.

Я біду не вижену,
Сама з мене вискочить,
Побіжим, покотимся,
Заведемо бесіду.
Наберусь хороброщів,
Спитаю у горя:
“Чи мене не викине
Упасти у море?”

Забіжу до Зіночки,
Хильнемо по чарочці,
Поведуся лагідно,
Поділюся жалощами.

Всесвіту пронизливий,
Відкрий правди трішечки:
“Чи мене не вистачить
Загинути по весні?”

Весна, весна, весна – на дворі красна.
Весна, весна, весна – гуй.
Весна, весна, весна – на дворі красна.
Весна, весна, весна, весна. (с)

А песенке, между делом, 16 лет уже, если не больше